Відомості про річки.  По території області протікає 8294 річки, загальною довжиною 15756 км, у тому числі: 4688 річок в басейні р. Дністер довжиною 9111 км і 3606 річок в басейні р. Прут довжиною 6645 км.

Загальна їх густота в середньому по області становить 0,2 – 0,4 км/км²; в окремих басейнах вона вища, наприклад, в басейнах Лімниці і Бистриці дорівнює 1,3 км/км², а басейнах Білого і Чорного Черемошів досягає 1,7 – 2,5 км/км².

По території області протікають річки, що належать до великих, середніх і малих. Малих річок (з площею водозбору менше 2000 км²) є 8286 довжиною 15286 км. Три річки (Прут, Черемош і Бистриця), що мають площу водозбору до 50000 км² загальною довжиною 264 км, належать до середніх і одна  річка (Дністер) довжиною 206 км із загальною площею водозбору понад 50000 км² належить до великої річки. Розподіл річок по довжині і площі показано в таблицях № 15 – 17.

Гідрографічна характеристика.  Гідрографічна сітка області  сформувалася в результаті тривалої і складної взаємодії факторів клімату, підстилаючої поверхні, а також діяльності людини.

Основні риси річкової сітки були закладені ще в третинний період. Нерівномірний рух земної кори в третинний і четвертинний час зумовив чергування періодів врізування річок з періодами денудаційних процесів переносу і відкладання ґрунту. Це привело до утворення глибоких розчленованих і терасованих долин, до неоднорідності будови річок по довжині.

Підняття Карпат в неогені привело до відступання моря в південно-східному напрямку, куди й спрямували свої води Дністер та Прут.

Падіння гірських річок у верхів’ях (на висоті 700-1300 м над рівнем моря) досягає 100 м/км при глибині врізу долин 700 м і більше, а при виході з гір ці цифри знижуються відповідно до 10—20 м/км і 150 м. Для річок, які перетинають Карпати, характерна своєрідна форма долин — чергування ущелистих ділянок при перетині хребтів з улоговиноподібними розширеннями між ними (Прут та інші). Рікам, які течуть вздовж хребтів, властива більш стійка U- подібна форма. Днища долин вузькі, вкриті уламковим матеріалом, а заплави і тераси зустрічаються фрагментами і більш розвинуті у великих рік при виході з гір. Русла добре виражені також тільки у великих рік і мають багато порожистих ділянок. Інколи зустрічаються невеликі водоспади (Прут біля м. Яремче, Манявка біля с. Манява). Швидкість течії змінюється від 1-1,5 до 3-6 м/с в паводки і на водоспадах.

Річки що протікають у передгір’ї, відрізняються від гірських меншим падінням (1-8 м/км), менш глибокими і більш розробленими долинами, яким у більших ріках властива трапецеїдальна форма з добре вираженою заплавою і руслом, а також швидкістю течії від 0,5-1 до 2-3 м/с  під час паводків.

Річки що беруть початок у горах і протікають потім в передгір’ї, по виході з гір поступово набирають рис рівнинних рік У передгір’ї  вони мають широкі долини з терасованими схилами, добре розвинені заплави, звивисті, розгалужені русла  які легка піддаються деформації.

Загальні риси рік визначаються географічним положенням у південній частині лісостепової зони з властивим їй ландшафтом і наявністю гірської споруди Карпат, що займає більшу частину району і перетинає лісостеп у південно-західному напрямку. Для Карпат характерне поєднання висотної пояс-ності ландшафтів і поздовжньої морфоструктурної зональності, а також поперечна розчленованість і своєрідна ступінчастість у будові: висота місцевості рядом уступів підвищується від Руської рівнини до гір.

Режим рік формується в умовах складного пересіченого рельєфу, неоднорідних ґрунтів, рослинності і місцевих відмінностей клімату. В режимі рік простежується висотна зональність — зміна гідрологічних елементів з висотою місцевості.

Широтна зональність проявляється значно менше внаслідок обмежених розмірів території. На зональну закономірність накладається вплив місцевих особливостей гірського рельєфу з характерним чергуванням підвищень, плоскогір’їв, міжгір’їв і улоговин, різно орієнтованих і неоднаково зволожених, а також діяльність людини з її активним впливом на ландшафт (рослинність, ґрунти) і на сам режим рік. Результативний вплив цих факторів і визначає індивідуальний характер кожного водного об’єкту, зумовлюючи появи ряду особливостей і аномалій, так що при спробах узагальнення гідрологічних елементів створюється дуже строката картина їх розподілу по території.

Другою характерною рисою рік Карпат є значна мінливість у часі гідрологічних характеристик — добре виражений паводковий режим з різкими коливаннями стоку води і наносів та інтенсивності руслових процесів. Невеликі річки, що ледве обмивають виступи дна, за короткий час перетворюються в бурхливі потоки, які заливають дно долин, руйнують береги, будови та інше. Нестійкий і нетривалий льодостав на ріках. Велика мінливість водного режиму рік району зв’язана як із загостренням і еволюцією синоптичних процесів, які розвиваються над цією територією, так і з особливостями підстилаючої поверхні (великі нахили місцевості, нерозвинений ґрунтовий покрив і мала водопроникність гірських порід), що зумовлюють швидкий і зосереджений стік води в річки під час опадів і сніготанення.

Третя характерна риса річок району — більш висока водоносність, малостійкий льодостав, що часто переривається великими відлигами. Це зв’язане з відміченими вище переважаючими напрямками потоків атмосферної циркуляції.

Майже 2/3 території області зрошують води басейну р. Дністер і тільки південно-східна окраїна належить до басейну р. Прут.

Річкова мережа. Річкова сітка області представлена сіткою басейнів Дністра і Пруту. Залежно від фізико-географічних умов річки області за режимом та іншими ознаками можна поділити на такі групи: річки басейну Дністра (Карпатські та Прикарпатські річки, річки Подільської височини (Поділля і Покуття) та річки басейну Пруту.