Річка Прут – ліва притока Дунаю, має загальну протяжність 967 км і площу басейну 27540 км². Бере свій початок на північно–східному схилі Чорногірського хребта, біля підніжжя г. Говерли на висоті понад 1750 м над рівнем моря, впадає в р. Дунай з лівого берега на 164 км від гирла. Середній нахил 1,63‰, коефіцієнт звивистості 2,1.

В межах області має довжину 167 км, площу водозбору 4868 км².

Клімат в басейні помірно-континентальний. Його особливості визначаються розміщенням ба-сейну на межі Волино–Подолії і альпійських гірських утворень Карпат. Кліматичні умови форму-ються під впливом континентальних повітряних мас із сходу і південного сходу і вологими морсь-кими повітряними масами із заходу і південного – заходу. Опади розподіляються дуже нерівномірно. Вона залежить від висоти місцевості і експозиції схилів. Найбільша кількість опадів випадає в горах на висоті більше 1000 м і становить 1200–1500 мм на рік, в перед гірській випадає 600–700 мм. Найбільше опадів отримують схили західної і південно західної експозиції. Основна частина опадів (70–80%) випадає в теплу частину року , а зимою – 20–25 % від річної кількості опадів.

Сніговий покрив розподіляється нерівномірно в залежності від залісеності, висоти місцевості, форм рельєфу. З відкритих ділянок сніг зноситься вітром в долини балки, де товщина його може сягати кількох метрів. Середня висота снігу – 10–20 см, максимальна 40–50 см. Зимою часто бувають відлиги, коли сніг майже повністю розтає, особливо на рівнині.

У гірських умовах основне  значення в  розподілі стоку по сезонах має висота місцевості. Із збільшенням висоти змінюються кліматичні фактори, та роль джерел живлення в утворенні стоку. З висотою збільшується кількість опадів, рівномірність їх випадання, зменшується випарування.

Весняне водопілля починається в березні. Характерною особливістю весняного періоду є паводки мішаного походження, коли поряд із стоком талих вод у живленні річки беруть участь дощі. Підйом рівня води весною складає 0,5– 1,5 м.

Літньо – осінні паводки проходять в теплий період року. Це призводить до формування павод-кового режиму протягом літа і осені. Найчастіше паводки утворюються в травні – липні, менше в серпні, ще менше у вересні – жовтні. Під час паводків підйом рівня води відбувається дуже різко з інтенсивністю підйому 15–20 см на годину, а спаду 10–15. За звичайних років підйом рівня при паводках буває 1,5–2,0 м, при видатних паводках – 5–6 м. Видатні паводки бувають через 7–10 років – у 1911, 1922, 1929, 1941, 1948, 1955, 1969, 1980 роках.

Зимовий період характеризується частими вторгненнями теплого вологого повітря з заходу і південного заходу. При цьому сніговий покрив швидко розтає, що призводить до утворення високих паводків. Повторюваність паводків різними роками дуже різна і встановити частоту їх повторення неможливо. Частота паводків знижується восени (жовтень – листопад)і протягом зими. Бувають зими, коли зима буває стійка (1995–1996 роки).

Льодовий покрив не суцільний. В горах ділянки, що не замерзають, спостерігаються дуже часто. Перші льодові явища появляються в листопаді. Рання дата появи льодових явищ 3.11.1995 року, пізня – 27.12.1960 р. Середня тривалість льодоставу близько 45–50 днів і коливається в окремі роки в межах 10–80 днів. Промерзання до дна буває дуже рідко. За багаторічний період спостережень такий випадок був у Татарові в 1925 році. Скресає річка в третій декаді березня, інколи раніше, інколи в кінці березня  – на початку квітня.

Басейн має грушовидну форму з середньою шириною 40 км. За характером поверхні басейн ділять на 3 частини: гірську, передгірську і рівнинну.

Гірська частина – це середньовисотні хребти Українських Карпат, що простягаються майже паралельно один одному з північного заходу на південний схід, як і вся дуга Карпат. Гірську частину ділять на три зони: осьову, зону Центральних Карпатських депресій і зону Скибових  Карпат.

В осьову зону входить Чорногірський масив (г. Говерла) і відзначається найглибшим розчленуванням, що досягає 500 м. Окремі вершини досягають висоти 2000 м (Піп Іван, Петрос).

Центральна Карпатська депресія має абсолютні висоти 800–950 м. Форми рельєфу тут виположені. Цьому сприяють сланці, сланцеві глини і мергелі. Глибина врізу тут досягає 100–150 м.

Зона Скибових Карпат – це чергування вузьких паралельно розташованих асиметричних хребтів (Травен, Стрімкий, Темнатик, Магура, Перехресник). Глибина розчленування тут досягає 400 м. Гірські хребти, що примикають до рівнини з абсолютними висотами 700–800 м, називаються  Краєвими Карпатами.

Передгірська частина басейну займає територію між Карпатами і Прутом цей район характеризується складним пересічним рельєфом. Цьому сприяють піщано-глинисті відклади, які легко розмиваються і утворюють зсуви в умовах вологого клімату. Абсолютні висоти тут 350–550 м.

Рівнинна частина басейну лежить на Прут – Дністровському межиріччі і дренується лівими притоками Прута, які утворюють хвилясто-долинно-балковий рельєф.

Починаючи з верхів’їв, у глибокій і темній, V–подібній ущелині, пробивається Прут через гори майже прямо на північ до Делятина. На цій ділянці в річку впадає багато приток: Прутець Яблоницький, Прутець Чемигівський, Жонка, Кам’янка, Любижня тощо. (таблиця № 11).

Тут долина Прута обмежена крутими схилами, на яких досить густо ростуть ялиново–смерекові ліси. Річка на цій ділянці бурхлива, з численними порогами й водоспадами, біля с. Ямна ущелиноподібна, глибока, вона то розширюється в місцях виходу м’яких сланцевих порід, утворюючи досить великі улоговини (Ворохтенська, Микуличинська, Делятинська), то звужується при перетині зон пісковиків.

Від Дилятина Прут змінює свій напрям з меридіонального на пів-нічно–східний і вигинаючись дугою тече у південно східному напрямку поступово відходить від гір на рівнину і далі на Басарабське плато до Дунаю.

Верхня частина басейну до селища Делятина і правобережна до гирла Черемоша розташовані в межах Українських Карпат, а лівобережна – на Покутті. Схили долини круті, переважно покриті лісом. Нахили на цій ділянці дуже великі, і річка тече зі швидкістю 1,5–3 м/с. Русло каменисте, порожисте, часто трапляються водоспади, найбільший з них Яремчанський каскад в м. Яремчі.

Переважна ширина річки 15–40 м, найбільша 120 біля Делятина, найменша 1,6 м у витоці. Русло чисте, не заросле. Береги круті і обривисті, покриті чагарниками і окремими деревами, зрідка задерновані або відкриті.

Від Делятина в межах Прикарпаття він протікає у широкій терасованій долині, яка розділяє Прикарпаття і Покуття. Правий схил долини крутий або близький до прямовисного, висотою від 30–60 до 80–130 м, слабо порізаний, порослий лісом і чагарниками, часто зустрічаються зсуви. Лівий схил висотою 20–40 м пологий і помірно крутий, переважно розораний, подекуди задернований, порослий чагарниками.

Від Ланчина до Снятина дно долини плоске і широке, русло розбивається на густу сітку рукавів, проток тощо. Є багато староріч. До Заболотова правий берег крутий, залісений, лівий – довгий, пологий, покритий луками і полями. Від Заболотова до Снятина лівий берег крутий, порізаний ярами і балками. Хоча річка тече в рівній долині, однак нахили тут ще великі, швидкість течії досягає майже 1 м/сек.

Схили терасовані, складені суглинками. На лівому схилі просліджується до п’яти терас, що утворюють широку ступеневу смугу.

Заплава двостороння, що чергується по берегах, шириною від 30 м до 3 км, переважно – 0,5–1,5 км. Центральна і прируслова ділянки заплави слабохвилясті або горбкуваті, порізані старицями, протоками і рукавами. В більшості поросли чагарниками, сухі, місцями заболочені, складені супіщаними ґрунтами з відкладами пуску і гальки.

З правого боку (Прикарпатського Покуття) Прут приймає численні притоки, найбільшими з яких є Лючка, Пістинька, Рибниця,  які стікають з Карпат, що значною мірою визначає режим річки.

Основні річки лівобережної частин басейну (Прутець Яблоницький, Кам’янка, Любижня, Красна, Саджавка, Товмачик)) течуть з відрогів Карпат, а нижче Коломиї  (Турка, Чорнява, Орелець, Белелуя) з Волино–Подільського плато (Прут–Дністровського межиріччя). Ці річки невеликі в мало впливають на режим Прута.

Русло помірно звивисте. Зустрічаються острови через 1–6 км, що поросли чагарниками, деякі лугові. Найбільші острови розташовані біля сіл Саджавка, Залуччя, Олешків і Тулова. Довжина їх досягає 0,8–1,3 км, ширина до 600 м.  Зустрічаються осередки і пляжі.

Дно нерівне, піщано – галькове, гальково – каменисте, місцями галькове, піщане, скелясте. Береги, висотою 0,3–3,0 м, круті і обривисті, місцями пологі, часто зливаються із схилами долини. В більшості вони поросли чагарниками

Стік Прута досить великий: наприклад, для водпоста Яремче середня багаторічна витрата становить близько 12,0 м³/с, а найбільша – 22,9 м³/с. В окремі роки бувають різкі коливання стоку. Наприклад, максимальна витрата за період спостережень у 1969 році, становила на водпосту Яремче 760 м³/с, модуль стоку  – 172 л/с з 1 км².