Загалом на території області нараховується більше 300 родовищ корисних копалин, з яких 183 обліковується Державним балансом запасів України. Корисні копалини області приурочені до осадового комплексу порід палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку. Розміщення корисних копалин генетично та просторово невідривно пов’язане із структурно-геологічними особливостями формування території.
Нафта
Промислова розробка нафтових родовищ на теренах області розпочалась ще у 1771 році – на промислі Слобода-Рунгурська. Основна частина нафтових родовищ області приурочена до Передкарпатського прогину, а саме Бориславо-Покутської зони. Серед нафтових родовищ відомі Долинське, Спаське, Рожнятівське, Чечвинське, Майданське родовища. Промислові поклади нафти приурочені до горизонтів масивних пісковиків палеоген-неогенового флішу. Основними нафтоносними стратиграфічними горизонтами є менілітова світа (олігоцен – ранній міоцен), вигодська та манявська світи еоцену. Дані родовища склепінчастого або комбінованого типу, екрановані поперечними скидами та скидо-зсувами. Балансові видобувні запаси нафти за категоріями А+В+С1 оцінюють у 19,2 млн т, за категорією С2 – 4,4 млн т. Позабалансові запаси оцінюють у 6,1 млн т.
Газ
Розробка газових родовищ у регіоні розпочалась з Дашавського промислу на теренах сусідньої Львівської області у 1921 році. Газові родовища області приурочені до Більче-Волицької зони. Основними продуктивними горизонтами є неогенові відклади косівської та дашавської світ. Поклади газу сконцентровані у пастках, що розміщені у склепіннях брахіантикліналей. Серед найбільших родовищ газу виділяють Дашавське, Любешівське, Кодобнянське, Богородчанське родовища. Запаси газу за категоріями А+В+С1 оцінюють в 23,6 млрд м3, за категорією С2 – 5,5 млрд м3.
Газоконденсат
Газоконденсатні родовища також приурочені до Бориславо-Покутської зони. Промислові поклади конденсату відомі на Росільнянському, Космацькому та Монастирчанському родовищах. Скупчення вуглеводнів приурочені до антиклінальних структур і пов’язані із еоцен-олігоцен-нижньоміоценовими флішовими комплексами.
Промислові поклади нафти та газу утворюють Струтинське, Луквинське та Дзвиняцьке газонафтові родовища, які приурочені до склепінь антикліналей у межах Бориславо-Покутської зони. Основними нафтоносними комплексами є менілітова світа (олігоцен – ранній міоцен), вигодська та манявська світи еоцену.
Буре вугілля
В межах області поклади бурого вугілля поширені досить широко. Головна частина покладів належить до Прикарпатської вугленосної площі, частково із заходу сюди заходить Придністровська вугленосна площа, поклади якої на Прикарпатті не розроблялись. Прикарпатська вугленосна площа простягається від м. Калуш Івано-Франківської області до м. Сторожинець Чернівецької області, смугою шириною до 30 км і довжиною 130 км. Продуктивні пласти приурочені до відкладів верхнього тортону зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Верхньотортонські відклади представлені пістинською світою, яка поділяється на три горизонти: нижньо-покутський, пістинський та верхньо-покутський. Вугленосним є середній, він представлений чергуванням глин з пісками та пісковиками. Потужність горизонту складає 290–320 м. Всього налічується три вугільних пласти, потужністю 0,5 м і більше. Вугілля перехідне від бурого до довгополуменевого типу. Щільне, міцне, чорного кольору, зольністю 10–20%, вихід летких речовин — 43–61%, сірчаність — 2,0–6,5%. Властива підвищена теплота згорання 20,5–33,5 МДж/кг.
У минулому, до середини ХХ століття, розроблялись Коломийське, Тростянецьке, Новоселиця-Джурівське та Ковалівське родовища. Видобуток бурого вугілля на цих родовищах розпочався за часів існування Австро-Угорщини, і тривав до кінця 1960‑х років. Розроблялись вони шахтним способом, але, через складні геологічні умови, збільшення видобутку газу у регіоні родовища були визнані нерентабельними.
Торф
В області налічується близько 65 родовищ торфу. Загальні запаси його оцінюються в 14,4 млн. т. Виділяються Подільський та Передкарпатський торф’яний район. Родовища Подільського району, які охоплюють Дністровське лівобережжя, виключно низинного типу, приурочені до річкових заплав. Ці поклади контролюються межами поширення голоценових відкладів. Серед найбільших у районі родовищ: Григорівське, Журівське, Колоколинське. Родовища Передкарпатського району розташовані у межах правобережжя Дністра. Тут наявні родовища як верхового, так і змішаного та низинного типів. До верхового типу відносять родовища Під Бором, Турова Дача та Кривецьке. Змішані та низинні родовища приурочені до долин рік Лімниці та Чечви. Торф більшості родовищ використовується у якості добрив, частина торфовищ зайнята сільськогосподарськими угіддями.
Марганець
У межах області фіксується підвищена марганцева мінералізація у вигляді рудопроявів вздовз русел річок Свірж, Гнила Липа та промислового скупчення – Бурштинське родовище. За генетичним типом це осадові родовища. Зруденіння приурочене до неогенових відкладів косівської світи, які складені мергелистими, вапняково-мергелистими ритмолітами та вапняковистими глинами. Рудні тіла представлені лінзами, вміст марганцю від 7 до 22%. Наразі Бурштинське родовище не становить промислового інтересу.
Кольорові метали
У межах області фіксуються рудопрояви міді, свинцю та цинку. Мідна мінералізація приурочена до відкладів палеогену та неогену. Мідні мінерали представлені халькозином, малахітом, халькопіритом, ковеліном. Рудопрояви міді відзначені поблизу сіл Ясень, Петранка. Промислового інтересу рудопрояви у межах області не мають.
Свинцево-цинкове зруденіння пов’язане із родовищами вуглеводнів. Вперше свинцево-цинкові прояви на Прикарпатті знайшли ще у ХІХ столітті при розробці Дзвиняцького та Старунського родовищ озокериту. Поліметалічна мінералізація приурочена до моласових комплексів нижньоміоценових відкладів. Зруденіння представлене галенітом та сфалеритом. Промислового інтересу наразі не становлять.
Рідкісні метали
У межах області спостерігаються підвищені концентрації рідкісних металів. Підвищений вміст ванадію та молібдену приурочений до темних аргілітів середньо- та верхньоменілітової підсвіт (олігоцен-міоцен). Зафіксовано такі прояви цих металів: Лоп’янецький, Лозочний, Підсухівський. Промислового інтересу дані прояви не мають.
Золото
На основі результатів пошукових і пошуково-ревізійних досліджень на території Івано-франківської області встановлено наявність золота в алювіальних відкладах долин басейнів річок Прут, Черемош та Серет, а також у слобідських конгломератах міоцену і пістинських конгломератах сармату. Декілька областей, зокрема Коломийська, Долина, пра-Черемоша і Яблунівська, визнані перспективними для виявлення невеликих розсипних родовищ золота.
Джерелами розсипного золота в алювію Передкарпатської частини долини р. Черемош та стародавньої долини р. пра-Черемош виявились корінні золотоносні породи Чивчивинського (Мармароського) масиву. Наприклад, на Коломийській ділянці площею 20 км2 золотовмісний алювій має потужність 0,2—0,8 м, вміст золота 22—226 мг/м3, а прогнозні ресурси золота оцінюються на 0,5 т. Подібно, на пістинській ділянці площею 3,5 км2, потужність золотоносного шару досягає 20 м, вміст золота — до 2,2 г/т, і прогнозні ресурси золота оцінюються до 2,0 т. Загальна оцінка прогнозних ресурсів по чотирьох ділянках складає 16,0 т золота.
Стронцій
Стронцієве зруденіння приурочене до юрських (нижнівська світа), крейдових (луквинська світа) та неогенових (тираська світа) відкладів. Представлене здебільшого целестином, рідше стронціанітом. Прояви стронцієвого зруденіння було виявлено у свердловинах поблизу населених пунктів Сівка Войнилівська, Німшин, Бурштин, Куропатники та Поділля у породах крейди та юри. Стронцієве зруденіння пов’язане із зоною Радехів-Рогатинського розлому та вузла його перетину із Сущано-Пержанським розломом.
Сірка
Поклади сірки в Івано-Франківській області пов’язані із сульфатно-карбонатними відкладами неогену. У межах області виявлено наступні родовища та рудопрояви: Подорожненське, Журавненське, Лисецьке родовища та Підгірський, Братківський, Березівський та ін. сіркопрояви. Із усіх родовищ сірки розроблялось лише Подорожненське родовище протягом 1971–1997 рр.
Озокерит
Озокеритові прояви та родовища у Передкарпатті відомі з XVIII століття. Промисловий видобуток озокериту відбувався на Дзвиняцькому та Старунському родовищах, які розміщені у Бориславо-Покутській зоні. Поклади озокериту приурочені до склепіннєвих частин антикліналей, що складені відкладами неогену. Для Дзвиняцького родовища характерним є пластовий характер покладу, а для Старунського – жильний. Постійний видобуток даної корисної копалини здійснювався до 1960‑х, після чого його перестали видобувати. Відновлення видобутку залежить від ринкового попиту на цю сировину.
Гіпс
Гіпс у межах області видобувається для багатьох потреб, як і для облицювального каміння, так як і будівельна (цементна) сировина. У якості облицювального каміння промисловим вимогам відповідають гіпси із родовища Медуха, Журавненського, Колоколинського та Тростянецького родовищ. Всі вони представлені гіпсами тираської світи неогену, що придатні для видобутку відкритим способом.
У якості будівельної сировини також використовують гіпси тираської світи неогенового віку, що просторово зосереджені на лівобережжі Дністра. Серед родовищ, де видобувають такий гіпс, відзначають: Межигірсько-Дубовецьке, Новошинське, Ганнусівське, Вовчинецьке, Олешівське родовища.
Вапняки, мергелі
Вапняки у межах області видобуваються у якості будівельної та цементної сировини. Всі поклади вапняків в області приурочені до відкладів верхньої крейди (дубовецька світа). Вапняки та мергелі крейдових відкладів використовуються для виготовлення вапна, а опільські вапняки – у якості бутового каменю. Для виготовлення вапна вапняки видобувають із Горожанківського, Стриганцівського та Палагицького родовищ. Для виробництва бутового каменю вапняки видобувають із Гнильченського родовища.
У якості цементної сировини вапняки та мергелі видобуваються із Дубовецького‑І, Дубовецького-ІІ, Межигірсько-Маринопільського родовищ. Розробка даних родовищ проводиться відкритим способом, а сировина переробляється виробничими потужностями ПрАТ «Івано-Франківськцемент».
Глина
Глина видобувається для виготовлення цегли, черепиці, керамічного каменю тощо. Видобуток ведеться неогенових та четвертинних глин. Видобуток глин проводиться на Войнилівському, Калуському, Верхньострутинському, Кривотулинському родовищах.
Солі
У межах області виділено родовища кам’яної солі: Долинське, Верхньострутинське, Ясеновецьке, Рожнятівське. Соленосні товщі приурочені до відкладів неогену. Кам’яна сіль представлена галітом, з включеннями гіпсу, ангідриту. Дані солі придатні для видобування методом підземного вилуговування з отриманням насичених розсолів.
Калійно-магнієві солі у межах області більш поширені ніж натрієві. Родовища на яких відкрито калійно-магнієву соленосну формацію: Росільнянське, Дзвиняцьке, Старунське, Марківське, Молодківське, Велика Тур’я, Тростянецьке та Калуш-Голинське. Потужність соленосної товщі подекуди сягає 1000 м. Солі представлені галітом, каїнітом, сильвіном, карналітом, полігалітом. Одним з найбільших родовищ калійно-магнієвих солей є Калуш-Голинське. Це родовище складається із ряду ділянок, які утворюють Калуське та Голинське поля. Дане родовище розроблялось і розробляється як підземним, так і відкритим способами.
Природні розсоли
Історія солеваріння на Прикарпатті сягає ще X століття. Солеварні були розміщені у містах Долині, Косові, Калуші, поблизу сіл Молодків та Петранка. На перших етапах технологія видобутку солі із розсолу була доволі примітивною, проте згодом солеварні Долини та Калуша було значно модернізовано. Наразі промисловим кондиціям відповідають розсоли Долинського родовища. Розсольний горизонт приурочений до соленосної товщі воротищенської світи (неоген). Мінералізація розсолу змінюється від 17–30 г/дм3 до 270–319 г/дм3. В різні роки розробки даного родовища експлуатувалися сім свердловин та три шахти.
Підземні води
На території Івано-Франківської області водоносні горизонти приурочені до фанерозойських відкладів. Тут поширені родовища прісних, мінеральних вод, а також промислових вод, які можна використовувати для видобутку корисних компонентів.
Розподіл прісних вод по території області нерівномірний. Для водопостачання крупних населених пунктів, використовують водоносну товщу, пов’язану із верхньоплейстоценовими алювіальними відкладами. Це такі родовища, як: Журавненське, Калуське, Шевченківське, Галицьке, Рожнятівське, Богородчанське, Черніївське тощо. З водоносним горизонтом у крейдових відкладах, пов’язане Бурштинське родовище.
Мінеральні води у межах області представлені численними проявами та Підлютенським родовищем. Мінеральні води у цих проявах різняться за мінеральним складом та мінералізацією. За призначенням ці води використовуються у якості лікувально-столових, лікувальних вод та зовнішнього застосування.
Як промислові води, у межах області можна видобувати бромні, йодні, йодо-бромні та йодо-борно-бромні води. Родовища та прояви цих вод пов’язані із нафтогазовими родовищами. Промисловим кондиціям відповідають прояви, виявлені поблизу Калуша та Старуні (бромні води); Лисківський, Нижньострутинський та Грабівський (йодні); Ясеновецький, Дзвиняцький‑І та Майданський (йодо-бромні); Дзвиняцький-ІІ, Старунський-ІІ (йодо-борно-бромні).
Джерло: Інститут Геології
No responses yet