24 червня у Медіацентрі Україна запрошені експертки та експерти говорили про довкілля у контексті повномасштабної війни. Розмова відбулася в рамках брифінгу «Війна, довкілля і суспільство», на якому було презентоване медіамоніторингове дослідження Міжнародного фонду «Відродження» про висвітлення теми довкілля в українських медіа.

І так співпало, що за день до проведення цієї презентації, Рада Європи ухвалила історичне рішення про надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Це додало розмові нової, євроінтеграційної оптики.

Серед питань, які планувалось підняти під час брифінгу, були такі: Чи цікавить українців довкілля під час війни? Як медіа пишуть про довкілля після повномасштабного наступу росії? І чому російська агресія робить захист довкілля іще актуальнішим, ніж раніше?

Провідний аналітик Аналітичного центру “Умберто” Олесь Лісничук представив медіамоніторинг, який охоплював період перших сорока днів повномасштабного вторгнення. Це дослідження мало на меті показати як українські ЗМІ висвітлювали теми, повʼязані з проблемами довкілля — забруднення, радіаційна та хімічна небезпека, зміни клімату, зелена енергетика тощо. Хоча на самому початку дослідження ключовим питанням було — а чи висвітлювали взагалі? Виявилось, що навіть попри заповненість інформпростору новинами щодо просування та ганебної поразки російських військ на більшості напрямках, українські медіа знаходили місце і для висвітлення довкіллєвих проблем. Левова частка цих згадок все ж стосувалась шкоди, якої дії ворога завдавали довкіллю – пожежі у “рудому лісі”, забруднена вода, витік небезпечних хімікатів зі зруйнованих підприємств та інше. 

Олесь Лісничук

Крім цього, дослідження охоплює й інший рівень уваги до теми — пошукових запитів українців. Чи стали ми частіше шукати інформацію про забруднення повітря та цікавитись загрозами, які несе радіація або підпали сухостою? Щоб вловити цю динаміку були порівняні запити за місяць до початку повномасштабної війни та після. Як показує цей огляд, зацікавленість українців темами, пов’язаними з довкіллям, зросла після повномасштабного російського вторгнення. І все вказує на те, що ми спостерігаємо взаємну тенденцію: громадяни потребують більше життєво важливої інформації щодо стану довкілля під час війни, і це спонукає медіа та інформаційні майданчики випускати матеріали, присвячені проблемам довкілля.

Тематика захисту довкілля перегукується з темою персональної безпеки в контексті варварських дій росії. Пишучи або читаючи про наслідки дій окупантів, громадяни та громадянки України зацікавлені в першу чергу в інформації, що безпосередньо впливає на їхню безпеку. Зокрема, це стосується усіх типів забруднення – хімічного, біологічного, радіаційного, забруднення повітря та води тощо. 

Іншою причиною збільшення уваги до теми довкілля є висловлювання публічних осіб, які відсилаються у своїх виступах, промовах, зверненнях до теми довкілля. В ході дослідження частина з них також була проаналізована. В першу чергу, це стосується Президента України, а також лідерів країн-партнерів у контексті шкоди довкіллю від російського нападу, а також у контексті відмови від російського викопного палива. Ці цитування розходяться в медіа і, в умовах підвищеної уваги українців до новин після початку війни, активно поширюються громадянами. 

Менш очевидною причиною, яка стосується підвищення зацікавленості українців до теми довкілля, є зростання патріотизму, який, серед іншого, виливається в бажання боронити і берегти своє: землю, ліси, річки, поля тощо. 

Дослідження «Довкілля і війна: медіамоніторинг присутності теми у ЗМІ та пошукових запитах українців» доступне для ознайомлення українською та англійською мовами. 

Інна Підлуська, Наталя Андрусевич, Наталія Зайцева-Чіпак

У ході обговорення учасниці та учасники вийшли і на ширше питання — Чому довкілля важливе навіть зараз, та особливо у цей час? І саме ця теза стала лейтмотивом усієї зустрічі, у якій взяли участь три експертки з різних, але суміжних у контексті теми розмови, сфер — розвитку громадянського суспільства, досліджень проблем довкілля та соціологічних досліджень. Модерував обговорення спеціаліст у сфері комунікацій та керуючий партнер агенції RMA (PlusOne Group) Василь Самохвалов. 

Заступниця виконавчого директора фонду «Відродження» Інна Підлуська говорила з перспективи підтримки теми довкілля, як складової розвитку громадянського суспільства Україні, зокрема і в контексті євроінтеграції. Вона пояснила чому тема довкілля важлива саме зараз і має бути наскрізною у майбутній відбудові країни.

«Здавалося б, чому ми говоримо про довкілля, коли в Україні війна, коли Україна бореться за своє виживання і право бути вільною, європейською державою? Чого б раптом? Тому, що людям важливо думати зокрема і про майбутнє — якою буде Україна, коли вона переможе. Вона обовʼязково переможе. Та ми не знаємо коли саме, і лише уявляємо, скільки ще шкоди довкіллю завдасть ворог. Але ми вже починаємо говорити про відбудову… І ця відбудова має бути людиноцентричною… Немає сенсу відновлювати те, що було. Є сенс побудувати краще, і в цьому кращому однією з наскрізних речей має бути безпечне довкілля і зелене відновлення. Це величезний потенціал, який дає нам великі можливості, зокрема і в контексті статусу України уже як кандидата на вступ до ЄС.» 

 

Наталя Андрусевич, голова правління Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля”, представляла думку дослідників, які займаються довкіллєвими темами і прокоментувала моніторинговий доробок МФВ так: 

«У перші тижні повномасштабної війни було важко працювати над темою довкілля. Тому такі дослідження зараз — важливі. Бо з одного боку, це показує нам ситуацію, в якій ми знаходимось зараз. А з іншого — дозволяє зосередитись на майбутньому: яким ми хочемо його бачити, як реагувати зараз, які нові стратегії будувати на майбутнє… Ми побачили тенденцію, що екологічні питання прямо повʼязані з питаннями безпеки людей. Бо говорячи про них, медіа повʼязують їх з певними загрозами війни.»

Особливо добре це видно на прикладі тем радіаційної та хімічної загроз, які актуалізувались після новин про захоплення росіянами Чорнобильської та Запорізької АЕС, а також імовірного застосування в окремих містах хімічної зброї. Наталя Андрусевич вважає, що це правильний посил на майбутнє — часто виникають питання, на кшталт «а чи є звʼязок між забрудненням довкілля і здоровʼям людей та їхньою безпекою». І саме під час війни цей звʼязок став доволі очевидним. Ця нова оптика дає важливий аргумент у майбутній адвокації державних політик щодо зменшення шкоди від промисловості, зеленої енергетики тощо. 

Але для того, щоб цей аргумент працював, має бути відповідний суспільний запит. Соціологиня Наталія Зайцева-Чіпак, виконавча директорка «Соціоінформ», вважає, що цей запит уже частково сформований. З одного боку, ми бачимо неймовірний сплеск уваги до проблеми, оскільки знак «дорівнює» між загрозами довкіллю та власною безпекою стає все чіткішим. З іншого, ця увага не виникла на порожньому місці — за тим, як суспільство реагує зараз та такі ситуації, як паління сухостою, або знищення заповідних зон окупантом, ми бачимо відповідний рівень свідомості щодо цих проблем. Ба більше, присутність теми довкілля у промовах Президента — теж неабиякий показник: 

«Наші політики завжди говорять нам те, що є затребуваним для суспільства. Вони проводять для цього дослідження, а потім говорять нам, що зроблять те, що нас цікавить. Однією з останніх ініціатив нашого Президента … була висадка одного мільярду дерев в Україні. Про що це говорить: політики дослідили тему, зрозуміли що це для людей важливо, і зробили цю масштабну акцію. Наймасштабнішу після «великого будівництва.» — говорить Наталя.

Іншою темою розмови стало питання комунікації проблем довкілля у нових, воєнних обставинах. У зовнішній комунікації Україні вдається щораз повертати увагу міжнародної спільноти до війни, яка з часом розпорошується на інші світові проблеми, зокрема і через потужну комунікацію глобальних довкіллєвих проблем. Глобальний голод; загроза забруднення морів, які не знають політичних кордонів, хімікатами з розтрощених заводів; радіаційний пил, який не потребує візи, аби потрапити до найвіддаленіших від України островів — усе це те, що має нагадувати світові, що це не лише війна між Україною та росією. Нагадувати і підштовхувати до реальних дій, які цю війну зупинять. 

У внутрішньому вимірі, загрози довкіллю нерозривно повʼязані із загрозами нашому життю та його якості. До того ж, багато українців сприймають шкоду, яку війна несе нашій флорі та фауні, як особисту шкоду. Бо коли окупант при відступі підпалює ліс, він підпалює наш ліс. Місце, яке довкілля займає зараз у нашій національній, громадянській ідентичності, може допомогти активістам посилити їхні аргументи на користь «зеленого» відновлення України. Була також висунута думка, що адвокація розв’язання проблем довкілля може подаватись через призму розвитку, майбутнього. Бо рано чи пізно війна закінчиться, а будувати стратегію відновлення країни потрібно вже зараз. І, знову ж таки, має враховуватись наш євроінтеграційний шлях, який передбачатиме впровадження політик Європейського Зеленого курсу. 

Та навіть якщо не зазирати у світле майбутнє, актуальність теми довкілля має й цілком прагматичне значення у теперішньому. Ми вже стикаємось з екологічними наслідками війни — забруднені ґрунтові води, що отруюють урожай; відсутність питної води у багатьох містах, а особливо у тих, що зазнали масштабних руйнувань і знаходяться під тимчасовою окупацією; якість повітря, яка знову повертає «моду» на маски

у великих містах. Усе це можна відчути зараз, а значить час діяти настав.Матеріал підготовлено в рамках Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні (EPAIU), що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за підтримки Швеції.

Чому війна змусила українців більше думати про довкілля? Результати брифінгу «Війна, довкілля і суспільство»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.