Ми, представники та представниці українського громадянського суспільства, щиро вітаємо підготовку “Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року”.
Проголошення амбітної національної цілі у відновлюваній енергетиці є ключовим для виконання зобов’язань Україною в рамках Паризької кліматичної угоди щодо скорочення викидів вуглецю на 65% від рівня 1990 року вже до 2030 року. Адже саме з енергетичним сектором пов’язано 67% всіх викидів вуглецю, що спричиняє найбільші зміну клімату. Ми як держава, яка рухається в напрямку інтеграції в енергетичний ринок Європейського Союзу, маємо також належним чином виконувати свої зобов’язання перед Енергетичним Співтовариством: вдосконалювати енергоефективність та збільшувати частку відновлюваної енергетики в загальному енергобалансі. Однак, ми, представники громадськості, вкрай стурбовані тим, що цілі, які були поставлені у проекті оприлюдненого Держенергоефективності Плану до 2030 року недостатньо амбітні і не враховують реальний потенціал України у переході на відновлювану енергетику. Саме технології відновлюваної енергетики за останні п’ять років стали найдешевшими у світі джерелами енергії, тому збільшення цілей по ВДЕ окрім екологічного, має і економічне обґрунтування. Сфера ВДЕ – це нові технологічні робочі місця та зменшення енергетичної залежності. Розвиток ВДЕ визначений пріоритетом в рамках Стратегії енергетичної безпеки України, що затверджена Урядом у 2021 році.
З урахуванням викладеного, ми наполягаємо на перегляді цілей по відновлюваній енергетиці, представлених у проекті Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року до більш амбітного рівня та в плані заходів пропонуємо передбачити:
- Збільшення частки ВДЕ у структурі кінцевого енергоспоживання до 30%
Ціль з розвитку відновлюваної енергетики має бути достатньо амбітною для України. Ще до оголошення курcу на Green Deal у 2020 році, ЄС встановив частку ВДЕ до 2030 року не менше 40% і з можливістю перегляду в сторону збільшення. Українські цілі по ВДЕ до 2020 становили 11%, що на рівні таких держав ЄС як Мальта та Ліхтенштейн і значно нижче усіх інших країн ЄС. Збільшення частки ВДЕ в енергосистемі не має технологічних обмежень, що остаточно доведено восьмидесятимільйонною Німеччиною, де частка ВДЕ на сьогодні становить 48%, а в окремі дні виробляється 100% електроенергії з ВДЕ. З огляду на це, пропонуємо до 2030 року підвищити ціль по ВДЕ у структурі кінцевого енергоспоживання не менше як до 30%. Відповідно, частка ВДЕ у електроенергетиці має становити не менше 30% до 2030 року. З урахуванням взятих на себе зобов’язань Урядом України по відмові від вугільних електростанцій до 2035 року, частка ВДЕ у теплоенергетиці має становити не менше 30%. На транспорті – 15%.
У дослідженні «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року», підготовленому науковцями Інституту економіки та прогнозування НАН України за ініціативи та підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, відповідно до революційного сценарію, частка ВДЕ у структурі кінцевого споживання енергоресурсів має науково обґрунтований потенціал досягнути 91% у 2050 році.
- Виконання цілей по ВДЕ прискорить технічну можливість відмови від вугілля
Україна зобов’язалась перед світовою спільнотою взяти курс на відмову від використання вугілля в енергетиці та закрити давно застарілі, відпрацьовані, ненадійні та збиткові вугільні електроенергетичні потужності. Нещодавно Україна приєдналася до альянсу Powering Past Coal Alliance (PPCA), при вступі до якого назвала 2035 рік — кінцевою датою планової відмови від вугілля. За такої перспективи необхідно розпочати заміщення вугільної генерації новими потужностями. У 2020 році ТЕС в Україні виробили 27,2% електроенергії. І найбільш вигідно заміщувати вугільну генерацію новими потужностями саме з ВДЕ.
Це доцільно не тільки з точки зору боротьби з кліматичною кризою, але й з економічної точки зору. Сонячна та вітрова енергія у 2,5 рази дешевша, ніж отримувана за допомогою спалювання вугілля та більше ніж у 4 рази дешевша, ніж атомна. Україна має високий потенціал для розвитку сонячної та офшорної вітрової енергетики. Використання систем накопичення енергії та очікувана синхронізація з ENTSO-E значно спростять інтеграцію в мережу великих потужностей з ВДЕ.
- Розвиток малої генерації та впровадження нових механізмів розвитку ВДЕ-генерації за зобов’язаннями перед ЄС
Як зазначено у проєкті “Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року”, мала генерація з відновлювальних джерел становить лише 2,5% від усіх встановлених потужностей ВДЕ в країні. При цьому четвертим енергопакетом ЄС, що буде найближчим часом імплементовуватись до законодавства України в рамках зобов’язань за Асоціацією з ЄС, визначено саме розвиток розподіленої генерації однією з основним складових Європейського зеленого курсу.
Наразі єдиним інструментом підтримки ВДЕ-електростанцій потужністю до 1 МВт залишається «зелений» тариф, що діє до 2030 року. Але цього недостатньо для розвитку малих виробників чистої електроенергії, особливо в умовах постійної заборгованості Гарантованого покупця за вироблену електроенергію.
Також пропонуємо перелік заходів до Плану доповнити розробкою та впровадженням гарантій походження “зеленої” електроенергії, запровадженням корпоративних РРА (прямі договори купівлі-продажу енергії), запровадженням механізму net energy billing (чисте споживання). Зазначені ініціативи широко розповсюджені в світовій практиці.
З урахуванням викладеного, висловлюємо своє занепокоєння недостатньо амбітними цілями по ВДЕ в проекті “Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року” та звертаємось з проханням зробити подальший процес підготовки енергетичних документів – таких як НПД по ВДЕ і клімату, Енергетична стратегія України до 2050 року більш прозорим, залучивши до розробки нової редакції документів і широке коло представників громадськості.
https://ucn.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/zvernennia-nats-plandiy-vde-12-2021-1.pdf
No responses yet