Понад 43 мільйони гектарів лісу втрачено у тропіках і субтропіках за останні 13 років — звіт WWF

Лісова практика Всесвітнього фонду природи WWF провела глобальне дослідження, щоб зрозуміти основні причини знеліснення і фрагментації лісів та знайти найкращі рішення для подолання цієї проблеми. Відповідно до звіту WWF “Знеліснення: причини та шляхи вирішення у мінливому світі”, який оприлюднено 13 січня 2020 року, дві третини лісового покриву втрачено у тропічних та субтропічних кліматичних поясах, і ці втрати тривають.

Звіт містить всебічний аналіз 24 “гарячих точок” знеліснення у 29 країнах Азії, Латинської Америки та Африки,  загальною площею понад 710 млн га. За останні 13 років з 2004 до 2017 року лише в цих регіонах було втрачено 43 млн га лісів — це площа розміром з Марокко. Найшвидші темпи знеліснення відбуваються в Бразилії, Болівії, Серрадо, Парагваї, Аргентині, на Мадагаскарі, Суматрі та Борнео.

Знеліснення та деградація лісів мають прямий вплив на здоров’я людини. Ліси відіграють роль буфера проти таких хвороб, як Covid-19. Коли зникають ліси – тварини втрачають природне середовище для існування, взаємодія людей і тварин збільшується, що призводить до появи нових зоонозних хвороб.

“Нам терміново потрібно змінити наші стосунки з природою. Оскільки уряди розробляють політику щодо подолання економічних та соціальних наслідків глобальної пандемії, ми повинні боротися із надмірним споживанням та приділяти більшу увагу здоров’ю та природі, а не економічному зростанню за всяку ціну. Це в інтересах людства, бо ризик появи нових хвороб у тропічних регіонах вищий.Якщо ми не будемо боротися зі знелісненням, ми можемо пропустити наш шанс запобігти наступній пандемії “, — зазначає голова Лісової практики WWF International Фран Реймонд Прайс.

Основні причини втрати лісів

Сільське господарство є провідним фактором вирубки лісів у світі. Зростання світового населення та збільшення споживання їжі призвели до перетворення багатьох лісів на ферми. Наприклад, комерційне сільське господарство та скотарство є основними причинами знеліснення у Латинській Америці. В Африці це — натуральне сільське господарство та дрібне комерційне сільське господарство, пов’язане зі зростанням населення. В Азії вирубці сприяє розширення плантацій та комерційного сільського господарства, пов’язаного зі збільшенням світового попиту на продукцію.

Знищення найчастіше відбувається в місцях, де зростає дорожня мережа, що з’єднує виробничі зони з експортними та внутрішніми ринками.

Деградація лісу, яка в майбутньому призводить до зникнення лісу, зумовлюється головним чином заготівлею дров та деревного вугілля, видобуванням корисних копалин, масштабними легальними та нелегальними рубками.

Хоча дослідження зосереджено на гарячих точках знеліснення у тропічному та субтропічному поясі, це не означає, що це єдині зони високого ризику. Масштабна втрата та деградація лісів відбуваються у багатьох інших регіонах і країнах світу.

Яка ситуація в Україні?

Зникнення лісів відбувається і в Україні, але має свої особливості. На відміну від тропічних та субтропічних країн, половина території України розташована у переважно безлісій степовій зоні. Наразі ліси займають близько 16% території країни, передусім на Поліссі та в Карпатах, — решта колись вкритих лісами земель в межах лісової зони заміщені здебільшого сільськогосподарськими угіддями. Проте Україна досі відрізняється багатством типів лісу: від хвойних лісів у високогір’ях Карпат та на Поліссі, через різноманіття мішаних та листяних лісів аж до чагарникових лісів середземноморського типу, що зростають на Південному березі Криму. Основна загроза для українських лісів всіх типів — вирубка для задоволення потреб у деревині.

Проте варто зазначити, що в Україні вирубка, в тому числі суцільна, призводить саме до деградації лісів, а не до буквального знеліснення територій. Річ у тому, що після заготівлі деревини у нас відбувається лісовідновлення — відновлення лісу або штучним шляхом (посадка лісових культур), або природним шляхом (коли на ділянці відростає ліс без втручання людини), тобто забезпечується незмінність лісопокритої площі. Винятки становлять  окремі точкові випадки, що призводять до безповоротної втрати лісу: вирубка лісу під нові дороги, ЛЕП, забудову — тобто коли йде мова не про заготівлю лісу для задоволення потреб у деревині, а про звільнення території під інфраструктурні об’єкти. 

Якщо ж повернутися до заготівлі лісу під деревину, то безумовно негативними факторами, що викликають занепокоєння в Україні, є суцільна вирубка старих лісів природного походження, зокрема пралісів та квазіпралісів. Попри те, що на даних ділянках потім триває відновлення лісу, молоді насадження (особливо, якщо мова йде про лісові культури) можуть бути не здатними компенсувати втрати від вирубки старолісся, особливо такі, як втрата оселищ грибів, тварин і рослин, що потребують старих лісових ділянок. Окремо стоїть питання якості лісовідновлення, на що впливають і масштаби суцільних рубок, і наявність ресурсів (в тому числі фінансових) на якісне його забезпечення. 

Шляхи подолання кризи 

Підходи до зупинки вирубки лісів з часом еволюціонували.Зокрема, відбувся перехід від покладання виключно на державну політику до акценту на ринкові ініціативи, плату за екосистемні послуги (PES) та сертифікаційні схеми. Корпоративні зобов’язання щодо нульового знищення лісів також збільшилися, в тому числі від фінансових установ.

Загалом можна виділити два підходи до вирішення проблеми знеліснення та деградації лісів:
1.Територіальний підхід  включає в себе  визнання права на землеволодіння корінних народів і місцевих громад, управління цими територіями та впровадженням на них принципів стійкої економіки і розвитку. До нього також відносяться заповідання території, впровадження мораторіїв, протипожежних вимог та норм землекористування тощо – тобто заходи, що обмежені територіально або розуміють під собою просторову диференціацію.

2. До секторного підходу належать впровадження різних законодавчих та страхових практик, добровільні сертифікації та політики сталого розвитку, політики нульового знеліснення  та відстежуваності джерел походження сировини,  плата за екосистемні послуги , фінансування сталого ландшафтного планування та моніторинг знеліснення тощо — тобто не обмежені територіально підходи, що пов’язані зі змінами чи впровадженнями тих чи інших ринкових або галузевих механізмів. 

Рішення для боротьби зі знелісненням і деградацією лісів та причинами їх появи, повинні бути всеохоплюючими та адаптоватися до локального та регіонального контексту. 

Досягти помітного прогресу можна лише завдяки впровадженню та поєднанню інтегрованих підходів, особливо за участю місцевих громад. 

Наприклад, мораторій на сою в бразильській Амазонці допоміг зупинити розширення плантації сої. У Болівії допомогла стримати розширення сільськогосподарських кордонів система заповідання територій, що супроводжується планами землекористування та визнанням права власності корінних народів.В Індонезії підходи до зупинки вируби лісів пов’язані з мораторієм на знищення старовікових лісів та торфовищ, переглядом ліцензій на плантації. Немає єдиного рішення, натомість потрібен комплексний підхід.