Постановою КМУ від 28 грудня 2020 року № 1344 про деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановив відмінити рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та зобов’язав у місячний строк підготувати і внести Кабінетові Міністрів України проєкти положень про відповідні центральні органи виконавчої влади та пропозиції щодо внесення змін до актів, що випливають з цієї постанови.
ЕПЛ стало відомо про підготовку проєктів низки постанов КМУ, якими планується затвердити нові положення про ці органи, що потягнуть за собою певну реорганізацію, зокрема, перепідпорядкування Держводагентства та Держлісагентства від Міндовкілля до МінАПК. Така реорганізація суперечить Конституції України та законам України та свідчитиме про нестворення умов щодо належної охорони довкілля та захисту екологічних прав й розпорошення функції у сфері управління природними ресурсами.
Екологічні права людини напряму залежать від належної організації управління природними ресурсами. Про це зазначає велика кількість досліджень та існують спеціальні програми на міжнародному рівні, які допомагають країнам впроваджувати верховенство екологічного права [1].
Останні напрацювання стратегічних документів свідчать про те, що Президент України та Кабінет Міністрів України усвідомлюють важливість екологічної безпеки. Так, Указ Президента України №392/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» передбачає розробку Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату. Екологічну безпеку, зокрема безпеку середовища життєдіяльності людини, визначено однією із найвищих пріоритетів. Україна повинна створити умови для підтримання екологічної рівноваги на території України, модернізації комунальної інфраструктури, посилити охорону навколишнього природного середовища, упровадити новітні системи поводження з відходами і скоротити промислові викиди, забезпечити ефективне використання природних ресурсів, захищати ліси і водойми, розвивати заповідний фонд, запобігати виникненню негативних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та усувати їх. Гарантувати це можливо лише шляхом підсилення ролі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України як центрального органу виконавчої влади, що формує політику природокористування та охорони довкілля.
Неможливо буде забезпечити екологічно орієнтований розвиток агропромислового комплексу та продовольчу безпеку у разі перепідпорядкування Міністерству аграрної політики та продовольства України функцій щодо формування та реалізацію політики у водній, земельній та лісовій сферах.
Крім того, озвучена реформа створить два ЦОВВ, у компетенцію яких буде входити регулювання відносин у сільськогосподарській сфері, що суперечить повноваженням КМУ, визначеними Конституцією України . Також поставлена мета – безпека харчових продуктів та екологізація землекористування без активних дій саме із боку Міндовкілля не має шансів відбутися, що свідчить про важливість перепідпорядкування Держгеокадастру України цьому органу.
? Вода для всіх, а не лише для аграріїв
Водний кодекс України визначає, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу, і є обмеженими та уразливими природними об’єктами. Враховуючи міжнародні зобов’язання щодо впровадження басейного принципу управління водними ресурсами України, який має на меті збалансувати інтереси всіх, хто потребує доступ до води, та враховуючи те, що відповідальним за реалізацію цього завдання є Міндовкілля та Держводагенство, перепідпорядкування Держводагенства МінАПК поставить під загрозу завершення реформ у сфері водних ресурсів.
Саме підпорядкування Держводагенства Міндовкіллю дозволило розробити та впровадити положення Водної рамкової директиви у національне законодавство України, зокрема, організувати моніторинг вод та розробку планів управління басейнами рік.
? Ліс – це в першу чергу природна екосистема, а вже потім – ресурс
Згідно з Лісовим кодексом України, ліс визначається в першу чергу як «тип природних комплексів (екосистема)». Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Отже, перепідпорядкування Держлісагенства МінАПК засвідчить про грубе порушення екологічних прав громадян.
Крім цього, саме відновлене Міндовкілля, маючи в підпорядкуванні ДАЛРУ, розробило проєкт Державної стратегії управління лісами України [2] до 2035 року, який є першим документом державного планування, що визначає напрямки розвитку лісової галузі України на такий тривалий термін і з урахуванням принципів збалансованого розвитку, зокрема збереження біорізноманіття, пом’якшення зміни клімату та адаптації до її наслідків. Зараз вже триває [3] процедура СЕО для цієї Стратегії і зміна підпорядкування ДАЛРУ серйозно затримає, якщо взагалі не зупинить, затвердження Лісової стратегії.
Також було розпочато комплексну системну реформу лісової галузі, ключовим завданням якої є розподіл повноважень Держлісагентства із залишенням за ним виключно функції з реалізації політики у сфері лісового господарства, без господарської складової, якою буде займатись окремий державний орган. Це допоможе зруйнувати численні корупційні схеми, які існують нині в лісовій галузі, та забезпечити водночас і ефективне використання лісових ресурсів, і їхнє збереження, відтворення та примноження.
? Земля – національне багатство, яке слід зберігати
Згідно з Конституцією України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання землі не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Також земля – це територіальна основа розвитку та існування людей, тваринного і рослинного світу, яка є обмеженими ресурсом, і який важко відновлювальним. Тому підпорядкування Держгеокадастру МінАПК є недопустимим і недоцільним з точки зору збереження та невиснажливого використання земельних ресурсів. Його слід підпорядкувати Міндовкіллю, щоб забезпечити максимально цілісне та ефективне формування і реалізацію держаної політики в сфері управління, використання та відтворення всіх природних ресурсів.
? Враховуючи вищенаведене, вимагаємо:
1️⃣. Залишити у підпорядкуванні Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів функції формування та реалізації політики щодо охорони, використання та відтворення водних, земельних і лісових ресурсів.
2️⃣. Перепідпорядкувати до сфери управління Міндовкілля Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.
3️⃣. Передати функції сільського господарства від Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства до Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Команда МБО «Екологія – Право – Людина»,
Олексій Василюк, ГО «Українська природоохоронна група»,
Дмитро Скрильніков, ГО «Бюро екологічних розслідувань»,
Олександр Спрягайло, ГО “Екосоціум”,
Ростислав Романишин ГО “Збережемо нашу планету”,
Павло Данильчук, ГО “Волинська Фундація”,
ГО “Вільні люди Волинь”,
Сергій Підмогильний ГІ “Зелені шляхи України”,
Андрій Тупіков, SCGIS Ukraine
ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія”
Нікішова Марія, ГО «Слобожанці за краще життя»
ГО “Насіннєва скарбниця”
Наталія Бігун Актив Руху Голосіівський парк HELP
Заява з приводу намірів влади передати управління водними та лісовими ресурсами у підпорядкування МінАПК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *