Які території отримали «Смарагдовий» Статус на Івано-Франківщині?

За обґрунтуваннями Української природоохоронної групи (UNCG) в грудні 2019 року до Мережі Емеральд включили 106 нових українських територій (майже 1,5 мільйона гектарів). До цього 2020 року мережа Емеральд включала 271 одну територію (№1-271). 2016 року до їх складу включили передусім усі існуючі заповідники й національні природні парки.
Нові, нещодавно затверджені території є долинами річок, комплексами степових балок, боліт, дикими природними каньйонами. На Івано-Франківищині серед нових території Мережі Емеральд є: долина р. Бистриця у Надвірнянському районі (площею 9284,72 га), прикарпатські лучні степи з екстраординарним видовим багатством зі значною участю рідкісних видів в межах Коломийського району (площею 70,54 га), лучно-степові угруповання центральноєвропейського типу в межах Городенківського та Снятинського районів (площею 275,84 га) та долина річки Лімниця (площею 3826,13 га).
Довідка:
Смарагдова мережа або ж Emerald Network (надалі CM) є новітньою системою природоохоронних територій та їх менеджменту, які мають особливу цінність для збереження природних видів флори, фауни та типів оселищ (ASCI). Унаслідок рішень, ухвалених Постійним комітетом Бернської конвенції (1979) її прийнято вважати нормативно-правовим базисом для охорони видів та оселищ, включених до резолюцій №4 та №6 Конвенції. Саме охорона цих видів і оселищ є основним завданням Конвенції. Сенс проектування об‘єктів СМ полягає в наданні оцінки стану збереження оселищ та популяцій видів флори та фауни в масштабах всієї Європи. Передбачається, що мережа має охопити щонайменше 60% популяцій видів та площі оселищ згаданих резолюцій Конвенції. У перспективі Смарагдова мережа буде інтегрована в систему територій Natura 2000, яка є аналогічною за процедурами та завданнями, але діє винятково в країнах Європейського Союзу.
Ключовими підставами для віднесення певної території до переліку перспективних об`єктів СМ є зареєстровані факти присутності видів рослин і тварин зі списків Резолюції № 6 (1998) та оселищ, з якими найчастіше пов`язане існування видових комплексів та біоценозів, з Резолюції № 4 (1996) Бернської конвенції протягом останніх 20 років.