У практичній діяльності сучасного лікаря постійно використовуються методи гігієнічної оцінки факторів довкілля. До них належать санітарне обстеження та опис, фізичні, хімічні та біологічні методи санітарної експертизи. В той самий час використовуються методи дослідження, за допомогою яких можна виявити вплив на організм чинників довкілля. До них належать епідеміологічні, санітарно-статистичні, клінічні методи, а також гігієнічний експеримент. Зазначені методи дозволяють вивчити стан здоров’я окремих груп населення, виявити захворювання чи зміни у стані здоров’я, які обумовлені впливом шкідливих чинників довкілля.
Методи санітарного обстеження тривалий час були майже єдиним засобом вивчення умов життя та здоров’я населення. Але треба пам”ятати, що навіть ретельне санітарне обстеження не може дати кількісну характеристику, а також виявити фізичні, хімічні, біологічні властивості середовища. В зв’язку з цим метод санітарного опису в наш час обов’язково доповнюється більш точними фізичними, хімічними, біологічними та іншими методами дослідження.
Санітарному опису належать об’єкти довкілля, умови життя і праці населення. До них відносяться джерела водопостачання, грунт, повітряне середовище, продукти харчування, житло, місця праці і відпочинку населення, лікувальні, шкільні заклади та інші.
Фізичні методи надзвичайно широко використовуються в санітарно-гігієнічних дослідженнях.
З їх допомогою досліджують, наприклад, температуру, вологість, швидкість руху, електричний стан повітря, барометричний тиск, усі види електромагнітних випромінювань, починаючи з самих короткохвильових гамма-випромінювань і закінчуючи інфрачервоним випромінюванням і радіохвилями різної частоти. Фізичні методи широко використовують у комунальній гігієні з метою оцінки клімату населених місць, у гігієні праці для характеристики метеорологічних умов на виробництві, різних випромінювань, які трапляються на виробництві. Фізичні методи допомагають визначити хімічний склад і структуру речовини. Так, спектрографічний аналіз дозволяє помітити незначну кількість сторонніх домішок різних елементів в основному продукті. За допомогою люмінесцентного аналізу можна визначити якість харчових продуктів. Радіометричні та дозиметричні методи дослідження стали основними в радіаційній гігієні.
Хімічні методи в санітарно-гігієнічних дослідженнях використовуються при вивченні хімічного складу повітря, води, грунту, харчових продуктів.
Особливо широко їх використовують для визначення отрутохімікатів, різних синтетичних і отруйних речовин, які потрапляють в біосферу у малих кількостях. Хімічні методи мають високу чутливість і репродуцибільність. За допомогою хімічних методів визначають не тільки хімічний склад того чи іншого об’єкта, але й домішки, які не притаманні природному складу і можуть чинити шкідливий вплив на організм або служити показником санітарного неблагополуччя об’єкта, що вивчається. Наприклад, наявність у повітряному середовищі оксиду вуглецю, діоксиду сірки або якої-небудь отруйної речовини свідчить про безпосередню небезпеку для здоров’я. Виявлення в повітрі житлових приміщень підвищеного рівня діоксиду вуглецю свідчить про санітарне неблагополуччя, а саме про недостатню вентиляцію приміщень. Слід підкреслити, що за допомогою хімічних методів встановлений такий важливий факт, як міграція харчовими ланцюжками деяких отрутохімікатів, які широко використовують у наш час у сільському господарстві, а саме: ДДТ знаходять не тільки в грунті і рослинах, але і в організмі тварин і людини. Цей препарат виявляли навіть у рибі.
Біологічні методи дослідження можна поділити на суто біологічні і бактеріологічні. Під суто біологічними методами слід розуміти такі дослідження об’єктів довкілля, у ході яких визначають мікро- та макроорганізми і речовини тваринного і рослинного походження, які характеризують санітарний стан об’єкта. Прикладом такого аналізу може бути біологічне дослідження джерел води, при якому вивчають рослинні і тваринні організми, що заселяють ці водоймища.
До біологічних методів належать також гельмінтологічні дослідження, які дозволяють виявити життєздатні яйця гельмінтів у різних об’єктах довкілля (грунт, вода), що дає можливість робити висновок про ступінь їх фекального забруднення і безпосередньої небезпеки зараження гельмінтами.
Бактеріологічні методи у практиці санітарно-гігієнічних досліджень часто мають першочергове значення, оскільки з їх допомогою можна не тільки визначати загальну кількість мікроорганізмів у об’єкті, що вивчається, але й виділити та ідентифікувати санітарно-характерні мікроорганізми. Бактеріологічний аналіз має важливе значення для оцінки харчових продуктів (молоко, м’ясо, готова їжа), оскільки за деяких умов кількість мікроорганізмів у них може досягати колосальних значень і викликати псування продуктів, а іноді і харчові отруєння. До об’єктів санітарного нагляду належать підприємства промисловості, транспорту, житлові будинки, дитячі заклади, нові види посуду, тари, устаткування і упаковок з полімерних матеріалів, дитячі іграшки, книги, одяг.
Епідеміологічний метод — це сукупність методів вивчення змін здоров’я населення під впливом різних ендогенних (генетичних, вікових та інших) і екзогенних соціальних і природних (хімічних, біологічних, психогенних та інших) чинників.
Епідеміологічний метод дозволяє вивчати здоров’я колективів (наприклад, дітей, які відвідують дошкільні заклади або школи, робітників підприємств) або населення міста, району, області шляхом аналізу певних медичних звітних документів, проведення медичних обстежень населення в амбулаторних і стаціонарних умовах з подальшим розрахунком показників, які характеризують здоров’я населення.
Найбільш поширена і проста форма використання епідеміологічного методу — одномоментні “поперечні” дослідження. У таких дослідженнях спостереження за дією чинників довкілля на здоров’я населення належать до одного моменту. “Поперечні” дослідження дозволяють вивчити рівень здоров’я населення на момент обстеження, виявити ті чинники, які можуть вплинути на виникнення і розвиток захворювання. Існують два типи «поперечних» досліджень: порівнюють рівень здоров’я осіб основної і контрольної груп або визначають різницю в рівнях впливу чинників на хворих і здорових. Доступність і простота “поперечних” досліджень залишаються їх невід’ємними перевагами. Але можливості цієї форми дослідження обмежені. З її допомогою можна відповісти на певне коло запитань, але неможливо зробити кінцевий висновок про значення того чи іншого чинника в погіршенні стану здоров’я. Суттєвим недоліком є також відсутність можливості вивчити динаміку того чи іншого процесу або змін у стані здоров’я. Довготривале динамічне спостереження за станом здоров’я має назву “поздовжнє” дослідження. Воно дозволяє стежити за зміною здоров’я у часі.
Санітарно-статистичні методи вивчення здоров’я населення, які ґрунтуються на даних офіційних облікових документів і звітів, які містять інформацію про стан здоров’я населення. Враховують захворюваність, демографічні показники, фізичний розвиток дітей і підлітків, рівень інвалідності та інші.
Статистичні дослідження містять чотири етапи: складання програм і плану дослідження, збір матеріалу, розроблення даних, аналіз матеріалу, складання висновків і пропозицій для впровадження результатів дослідження в практику.
Клінічні методи дослідження широко використовуються для оцінки стану здоров’я населення, що зазнає дії різних чинників довкілля. При цьому використовують біохімічні, імунологічні та інші тести. Особливе місце займають клінічні методи при вивченні професійної патології працівників.
Методи гігієнічного експерименту мають на меті в природних або лабораторних умовах вивчити вплив різних чинників довкілля на організм людини. Їх можна поділити на чотири основні групи: експерименти з моделюванням природних умов, лабораторні експерименти на тваринах, камеральні експерименти на людях, натурні експерименти.
Метод лабораторного експерименту дозволяє моделювати процеси і явища довкілля для з’ясування їх значення для здоров’я людини. Експерименти на лабораторних тваринах дають можливість екстраполювати отримані дані на людей, враховуючи, звичайно, анатомічні, біохімічні і фізіологічні особливості людей. Камеральні експерименти проводять на добровольцях за спеціальним дозволом МОЗ України. Натурні експерименти — це, насправді, спостереження за колективом осіб, що зазнають дії тих чи інших несприятливих чинників навколишнього середовища у реальних умовах виробництва або життя.
No responses yet